Стан здоров'я дітей і молоді України
О. Вакуленко, Л. Жаліло, Н. Комарова, Р. Левін, І. Солоненко, О. Яременко


В наш час загальновизнаною цінністю світове співтовариство вважає індивідуальне і громадське здоров`я.
Здоров`я нації розглядається як показник цивілізованості держави, що відбиває соціально-економічне становище суспільства. Згідно із резолюцією ООН №38/54 від 1997 року здоров`я населення вважається головним критерієм доцільності і ефективності всіх без винятку сфер господарської діяльності. Причому, фахівці вважають, що близко 75% хвороб у дорослих є наслідком умов життя у дитячі та молоді роки .

Загальні показники здоров'я

Виконання національних та державних програм з питань охорони здоров`я жінок і дітей в останні роки дало деякі позитивні зрушення. Так, стало можливим:

- знизити смертність дітей першого року життя (1997 р. показник смертності становив 14,0 на 1000 народжених живими, 1998-й - 12,8);
- поліпшити окремі показники репродуктивного здоров`я, зокрема стабілізувати показник материнської смертності (1997 р. - 30,1 на 100000 народжених живими, 1998-й - 31,0);
- знизити інфекційну захворюваність на хвороби, що керуються засобами імунопрофілактики (захворюваність на дифтерію знизилась порівняно з 1997 роком на 39,7%, кір - на 40,9, кашлюк - на 24,1%);
- надати поступального розвитку таким службам, як медична генетика і пренатальна діагностика, неонатальна з відкриттям відділень інтенсивної терапії новонароджених майже в усіх областях України, що дало змогу зменшити частоту випадків смерті дітей першого року життя від вроджених вад та показник неонатальної смертності.

Але захворюваність та поширення захворювань серед дитячого населення в Україні є найвищою за останні п`ять років, причому за всіма основними класами хвороб. Особливого занепокоєння викликає зростання інфекційних захворювань, хвороб нервової системи та психічних розладів, хвороб ендокринної та сечостатевої системи, органів травлення, травм та отруєнь. Спостерігається негативна тенденція - при загальному поступовому зменшенні кількості дитячого населення, відбувається значне зростання кількості дітей-інвалідів і показників захворюваності. За даними Міністерства охорони здоров`я України у 1996-1998 роках зниження смертності дітей першого року життя одночасно поряд зі збільшенням захворюваності та інвалідності (див. табл.1).

Таблиця 1
Деякі показники стану здоров`я дітей України у 1996-1998 рр.
1996 р.
1997 р.
1998 р.
Захворюваність
959,9
1045,17
1119,36
Смертність дітей першого року життя (на 1000 народжених живими)
14,3
14,0
12,8
Інвалідність (на 10 000 дітей)
128,3
137,5
146,6


1998 року зросла захворюваність серед підлітків України у розрахунку на 10 тис. підліткового населення. За всіма класами хвороб вона збільшилася на 23,5% порівняно з 1996 роком і на 45,9% - з 1991-м роком. Кількість зареєстрованих захворювань підлітків у віці 15-17 років з встановленим уперше діагнозом дорівнювала 1,7 млн., або 7746,6 на 10 тис. підліткового населення (див. табл. 2).

Таблиця 2
Захворюваність підлітків (15-17 років) України
у розрізі класів хвороб на 10 тис. підліткового населення (за даними МОЗ України)
Класи хвороб
1991 р.
1993 р.
1995 р.
1996 р.
1998 р.
Хвороби органів дихання
2893,0
3365,8
3438,9
2956,4
3623,1
Хвороби нервової системи та органів чуття
391,3
553,4
579,2
648,1
829,6
Хвороби шкіри та підшкірної клітковини
373,4
457,9
500,1
533,1
608,3
Травми та отруєння
511,0
550,1
492,7
511,6
579,2
Хвороби кістково-м`язової системи та сполучної тканини
151,1
265,0
275,2
293,6
448,3
Хвороби сечостатевої системи
128,1
214,2
265,1
308,0
411,1
Хвороби органів травлення
260,6
327,5
345,4
354,3
396,2
Інфекційні та паразитарні хвороби
221,8
247,2
274,6
302,5
360,0
Хвороби ендокринної системи, розладів живлення, порушення обміну речовин та імунітету
82,0
70,0
70,6
82,7
137,8
Ускладнення вагітності, пологів та післяпологового періоду
93,2
101,8
112,5
Хвороби системи кровообігу
50,5
67,0
69,9
74,6
103,6
Психічні розлади
51,3
58,3
65,6
73,0
77,4
Хвороби крові та кровотворних органів
8,3
17,2
25,6
32,2
49,8
Симптоми, ознаки та неточно визначені стани
20,4
19,4
22,6
28,5
Новоутворення
11,1
11,8
15,3
15,3
24,6
Вроджені аномалії
8,9
10,5
10,7
11,9
17,6
Всі захворювання
5311,0
6275,9
6491,9
6270,1
7746,6

Важливим показником здоров’я дитячого населення в цілому є фізичний розвиток дітей та підлітків. Результати вивчення фізичного розвитку школярів Інституту педіатрії та акушерства Академії медичних наук України дають змогу говорити про певне зниження порівняно з даними 1985 року основних показників фізичного розвитку дітей України. За останні 10 років виявлено зменшення показників маси тіла у школярів усіх вікових груп, особливо у віці становлення статевих функцій (11-16 років), як у дівчаток, так і хлопчиків. Дослідження у цьому напрямі свідчать про зупинення процесів акселерації у зрості та у розвитку дітей шкільного віку, пік яких мав місце в Україні у 70-х роках, і дають змогу констатувати наявність протилежної тенденції – уповільнення темпів росту і розвитку дітей.

Як наслідок відхилень у нормальному розвитку дітей шкільного віку є погіршення стану їх здоров’я. За даними Міністерства охорони здоров’я України серед школярів спостерігаються:

· функціональні відхилення в діяльності різних систем організму - понад 50%;
·
функціональні відхилення серцево-судинної системи - у 26,6%;
·
захворювання органів травлення - у 17%;
·
ендокринної системи - у 10,2%.

Така ж динаміка погіршення стану здоров’я дітей шкільного віку спостерігається за даними Міністерства освіти України. За останні п’ять років захворюваність дітей на гіпертонію збільшилася у 3 рази, стенокардію - у 2 рази.

За статистичнми даними 1997 року різні порушення статури виявлено у приблизно 60% учнів шкіл, відхилення від норми у серцево-судинній системі - у 30-40%, неврози - 30%. У 80-90% учнів, які відстають у навчанні, основною причиною цього є погіршення стану здоров’я, слабкий фізичний розвиток, зниження імунітету до захворювань.

За поглибленними популяційними дослідженнями Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України лише 7-10% немовлят народжуються здоровими.


Нещасні випадки


На постійно високому рівні залишається смертність дітей від нещасних випадків, вбивств, самогубств.

Таблиця 3
Розподіл причин смерти дітей віком до 15 років, які загинули від нещасних випадків 1998 р., %
Причини
Осіб
% загального числа нещасних випадків
1. Випадкових і навмисних утоплень
646
25,3
2. Нещасних випадків, пов`язаних з транспортом
367
14,4
3. Випадкових отруєнь
302
11,8
4. Випадкових механічних удушень, закупорок дихальних шляхів
280
11,0
5. Нещасних випадків, викликаних електричним струмом
123
4,8
6. Вбивств та навмисних пошкоджень
106
4,2
7. Випадкових падінь
106
4,2
8. Інших нещасних випадків
623
24,3
Всього
2553
100

Левова частка нещасних випадків пов`язана з відсутністю у дітей навичок безпечної поведінки та батьківскою легковажністю. На обліку в органах внутрішніх справ перебуває понад 28 тис. батьків, які негативно впливають на виховання дітей, та 65 тис. осіб, які ситематично допускають правопорушення у сфері сімейно-побутових відносин.

Іноді причинами нещасних випадків є небезпечна поведінка самих дітей: 1998 року складено понад 20,2 тис. адміністративних протоколів на неповнолітніх за вчинення правопорушень та 12,3 тис. – на їхніх батьків. За різні правопорушення до органів внутрішніх справ приведено понад 63 тисячі неповнолітніх.

Проблеми дитячої смертності від нещасних випадків, вбивств, самогубств, правопорушень, травмування внаслідок небезпечної поведінки дітей і батьків, дитячої і батьківської злочинності виходять далеко за відомчі межі органів охорони здоров`я, освіти, правопорядку. Вони набули загальносуспільного значення, і їх розв`язання допоможе зберігти здоров`я і життя тисяч дітей та підлітків.


Гострі кишкові інфекції


1998 рік
позначений значним зростанням захворюваності дітей на гострі кишкові інфекції. Кількість захворювань на сальмонельоз зросла на 6,3%; ентерити, коліти, гастроентерити, харчові токсичні інфекції, викликані встановленими збудниками - на 24,9%, гострі кишкові інфекції, викликані невстановленими збудниками, - на 15,9%, а захворюваність на дизентерію - у 2 рази. Основними причинами є погана якість харчових продуктів, питної води, недотримання технологій виготовлення і зберігання їжі, особистої гігєни дітей та їхніх батьків.

Якщо батьки будуть краще освічені і поінформовані щодо навичок особистой гігієни і прищеплення їх дітям, правил вибору харчових продуктів, це, певною мірою, може призупинити зростання захворюваності дітей на гострі кишкові інфекції.


Інфекційні захворювання, соціально обумовленого характеру

Викликає занепокоєння статистика захворюваності на деяки інфекційні захворювання, що мають соціально обумовлений характер - туберкульоз, ВІЛ/СНІД та венеричні хвороби.
Рисунок 1.
Захворюваність підлітків віком від 15 до 17 років на сифіліс і гонорею
(на 100
000 населення відповідного віку)

Незважаючи на те, що спостерігпється зниження показників захворюваності на сифіліс і гонорею серед підлітків 15-17 років, абсолютний їх показник залишається надто високим. Зростає рівень захворюваністі дітей до
15 років на сифіліс (6,7 випадків на 100 000 населення відповідного віку). Якщо у віці 15-17 років можливо звинувачувати ранні статеві контакти, що призводять до венеричних захворювань, для молодших дітей джерелом інфекції безумовно є дорослі. Воні ж (дорослі хворі) є основним джерелом зараження туберкульозом дітей: від 30 до 70% з них - хронічні алкоголіки і наркомани, які не бажають лікуватися і, не маючи визначених обов`язків, місця проживання, мігрують із однієї області в іншу. Як наслідок лише за 1998 рік захворюваність дітей на туберкульоз зросла на 13,2%, кількість деструктивних форм збільшилася у 1,5 раза. Як не прикро, за такої сітуації 1998 року на лікування дітей у санаторіях для хворих на туберкульоз та спеціалізованих санаторіях для лікування дітей і підлітків було спрямовано лише 76% від запланованих річних асигнувань.

Взагалі потрібно зауважити, що в Україні з 1965 до 1990 року захворюваність всіма клінічними формами туберкульозу зменшилася в 3,6 рази, смертність – у 3,3, а з 1990 до 1995 року захворюваність на всі форми туберкульозу збільшилася на 30%.


Таблиця 4
Захворюваність молоді (15-29 років) на туберкульоз (за даними Держкомстату України)
1995 р.
1996 р.
1997 р.
1998 р.
Кількість осіб з уперше в житті встановленим діагнозом
4116
4781
5443
6397
Кількість випадків на 100 тис. осіб відповідного віку
38,7
44,9
51,0
59,5

Зростає кількість ВІЛ-інфікованих дітей (див. рис. 2).

Рисунок 2.
Кількість ВІЛ-інфікованих дітей та підлітків, які перебували на обліку у медичних закладах на кінець 1998 р.



Звичний шлях інфікування дітей - трансплацентарний, від ВІЛ-інфікованих матерів. Для підлітків характерні інші шляхи інфікування: від статевих партнерів (як правило, дорослих) і нестерильних шприців (для ін`єкційних наркоманів)
Правомірно підсумувати, що у більшості випадків джерелами інфікування дітей такими соціально зумовленими захворюваннями, як туберкульоз, ВІЛ/СНІД, венеричні хвороби є батьки, інші дорослі, які ведуть асоціальний спосіб життя. Превентивна робота з цією категорією населення дозволить зменшити ризик інфікування і рівень захворюваності дітей.

Гинекологічні захворювання

Поширеність гінекологічної паталогії у дівчаток-підлітків характеризується співвідношенням 98,9 випадків на 10
000, при цьому порушення менструальної функції становить 68,4%, відхилення у статевому розвитку – 7,2, запальні хвороби статевих органів – 18,1%. Показник поширеності захворювань внутрішній статевих органів становить 83,97 випадка на 10 000 дівчат 15 - 17 років.

В останні роки як наслідок змін у соціальній поведінці молодих людей, лібералізації інтимних стосунків відмічається зріст запальних захворювань, у тому числі інфекційних, що передаються статевим шляхом.

Не може не викликати тривоги велика кількість абортів, серед неповнолітніх дівчаток до 14-річного віку та юних жінок віком 15 - 17 років. Частота абортів у неповнолітніх (до 14 років) в останні роки залишалась практично на однаковому рівні, і в абсолютних цифрах становила понад 300.

1998 року кількість абортів серед підлітків зменшилась на 50% порівняно з 1993 роком і на 30% - за останні 3 роки, що відповідає показнику 11,9 на 1000 дівчат-підлітків відповідного віку. Таке зниження кількості абортів є результатом пропагандистській цілеспрямованої роботи, що провадиться серед молоді відповідними державними та недержавними організаціями, засобами масовой інформації тощо.

Отже, цілеспрямована, вдало побудована інформаційно-освітня кампанія дає відчутні результати, всупереч деяким твердженям щодо недостатньої ефективності пропаганди у молодіжному середовищі взагалі.

Державна політика і відповідно організація роботи лікувально-профілактичних закладів щодо непланової вагітності у підлітків у нашій країні однозначно спрямовані на недопустимість ранньої вагітності та зниження кількості абортів у юних жінок. Розв`язати цю проблему можливо шляхом створення спеціальних консультативних служб.


Здоров`я матерів

Природно, що здоров`я нації значною мірою визначається здоров`ям її майбутнього - дітей і молоді. Здоров`я дитини, як відомо, закладається ще під час вагітності матері. Аналіз захворюваності вагітних виявляє чітку тенденцію до погіршення їхнього здоров‘я. Кількість анемій за останніх 5років зросла майже у 5 разів, зараз малокров’ям страждає кожна друга вагітна. Збільшилась також кількість ниркових, серцево-судинних захворювань, діабету. Це призводить до збільшення ускладнень вагітності та пологів: нині кількість нормальних пологів не перебільшує 25%. Відповідно, значно зменшуються шанси дітей народитися здоровими (див.табл. 5).

Таблиця 5
Стан здоров`я вагітних
1997 р.
1998 р.
Частота виявлення анемій у вагітних
35,8
39,4
Невиношуваність,%
13,2
14,0
Ускладення пологів,%
68,2
69,2

Основною причиною ускладення вагітності і пологів є аборти. Аборти, у свою чергу є основною причиною материнської смертності. Зокрема, у структурі материнської смертності, чому можна було б запобігти, аборти становлять 18%. Між тим, протягом десятиліть аборт у нашій країні є основним методом регулювання народжуваності.

Хоча кількість абортів значно знизилася за останні роки, їх рівень залишається значно вищим, ніж у багатьох країнах світу.

В Україні залишається вкрай незадовільною ситуація з використування контрацептивів. Водночас проблема контрацепції, особливо для підлітків, - це не тільки профілактика небажаної вагітності, це профілактика захворювань, що передаються статевим шляхом, рівень яких в останні роки підвищується.


Шкідливі звички


Окремою гострою проблемою здоров`я дітей є поширення шкідливих звичок серед неповнолітніх. При вивченні цього питання важливо проаналізувати особливості первинного вживання психоактивних речовин, мотиви систематичного вживання, поінформованість молоді про негативні наслідки систематичного вживання психоактивних речовин. Йдеться як про дозволені законом (тютюн, алкоголь), так і про заборонені (наркотики, токсичні речовини) психоактивні субстанції.

Виходячи з результатів соціологічних досліджень, проведених серед підлітків, можна стверджувати, що тютюн, слабо- та середньоалкогольні напої (пиво, вино) уперше в житті вживаються у віці 11 - 13 років. Перше вживання міцних алкогольних напоїв (горілка, коньяк, лікери) припадає на вік 12 - 15 років з максимальними показниками у 14-річному віці.

Таким чином, у віці 15 - 16 років переважна більшість респондентів вже відома дієя багатьох незаборонених психоактивних речовин. Проте, кількість тих, хто вживає їх систематично, значно менша. Так, порівнюючи кількісні показники за умовними розділами "спробував запалити" та "палю регулярно", можна побачити, що для значної кількості респондентів паління не є систематичним і залишилось на рівні спорадичних спроб.

Досвід тяжких ступенів сп'яніння та спроб "похмілитися" віддзеркалюють високу інтенсивність алкоголізації у дитячому та молодіжному середовищі.

Вік першого контакту дітей з наркотичними та токсичними речовинами коливається в межах 13 - 15 років. Однак більшість підлітків зупиняється на перших спробах. Кількість тих, хто вживає такі речовини епізодично чи регулярно, коливається у межах від 1,5 до 4,0%, для різних речовин. Щодо вживання наркотиків, переважна більшість починає з каннабіоїдів, транквілізаторів. Багато хто з підлітків починають з кустарно виготовлених опіоїдів.

Початок наркоспоживання переважної більшості підлітків часто збігається з часом, коли підлітки (переважно чоловічої статі) вперше перебувають у стані тяжкого алкогольного сп'яніння

Стосовно мотивів первинного наркоспоживання, то більшість опитаних дітей на перше місце висуває мотив “було цікаво” (10%). Друге місце посідає пасивність підлітка, невміння його організувати свій час, побоювання "не бути як усі" в компанії. Отже, можна дійти висновку, що значний вплив щодо залучення молоді до наркоспоживання має негативне оточення. Непоодинокі випадки, коли наркотик вперше пробують з єдиною метою - поглибити стан сп'яніння. Кожен четвертий серед тих, хто спробував наркотики, мотивували це тим, що “хотілося отримати приємне відчуття”, кожен шостий зробив це через те, що “нічого було робити”; антистресові мотиви (“хотілося забути про власні проблеми”) назвав кожен десятий.

Поінформованість молоді про негативний вплив систематичного вживання психоактивних речовин досить висока на рівні висловлювання згоди чи незгоди із запропонованими твердженнями: серед різних груп опитаних від 65 до 95% упевнені, що систематичне вживання психоактивних речовин шкодить здоров'ю. Простежується також досить чітка взаємозалежність між поінформованостю молоді щодо негативних наслідків хронічного вживання психоактивних речовин для здоров'я та їх вживанням. Там, де показник впевненості щодо шкідливості високий, вживання психоактивних речовин, особливо наркотиків, не йде далі поодиноких спорадичних спроб. Те ж саме стосується й інтенсивності вживання алкоголю.

Для більшості підлітків досить легко дістати, придбати тютюн або алкогольні напої. Доступні навіть токсичні речовини та наркотики. Серед місць, де окрім як у торговців можна придбати наркотичні речовини, підлітки називають дискотеки та бари (близько 8%), “на вулиці або в парку” (5 - 6 %) та, навіть, навчальні заклади (до 3%).

З одного боку, вибух наркоспоживання поки ще гальмується деякими об`єктивними чинниками, що стоять тому на перешкоді: по-перше, наркотики заборонені законом, і всі операції з ними (приготування, придбання, вживання тощо) підпадають під статті Кримінального кодексу України; по-друге, вживання наркотиків у суспільній свідомості завжди сприймається як злочин і розглядається як незаперечне зло у будь-якому випадку; по-третє, на заваді широкому контакту молоді з наркотиками – їх висока ціна.

З іншого боку результати досліджень свідчать:
- за останні роки спостерігається зниження віку, за якого відбувається перший контакт з психоактивними речовинами;
- крім незначного обмеження групи підлітків, у яких є перший досвід вживання алкогою та наркотичних речовин, збільшується кількість тих, хто вживає їх систематично;
- адиктивну поведінку молоді спричиняє її непоінформованість, а також наявність друзів чи родичів, що зловживають психоактивними речовинами, непорозуміння між батьками та дітьми, відсутність можливості змістовно проводити вільний час;
- адиктивна поведінка більш характерна для пасивних людей з аморфною особистістною структурою і тих, у кого немає реальних планів на майбутнє.


Рисунок
3.
Кількість зареєстрованих неповнолітніх, які скоїли злочини, пов`язані з вживанням наркотичних, психотропних засобів, інших сильнодіючих речовин (осіб)



Будь-які методи боротьби із шкідливими звичками, як правило, пов`язані з освітою та інформацією. Але ефективність освітніх програм значною мірою залежить від методичної забезпеченості та рівня кваліфікації педагогів і шкільних психологів, які їх реалізують. При невисокій кваліфікації викладачів освітні програми інформаційного типу, здебільшого, не забезпечують позитивних змін у мотиваційній сфері дітей та їх поведінці. В окремих випадках непрофесійно подана інформація може навіть посилити негативні тенденції. Некваліфіковано реалізована програма розширює поінформованість підлітків про ейфорізуючий ефект вживання алкоголю та наркотиків, у підлітків може актуалізуватися потяг до пізнання нових, незвіданих вражень.

Вкрай непокоїть, і це є особливо небезпечною характеристикою для України, тенденція зниження віку першого контакту з психоактивними речовинами, що відзначається останніми роками. Існує певна залежність між раннім вживанням психоактивних речовин і систематичним вживанням наркотиків. Дещо зросла поінформованість підлітків з питань згубного впливу вживання психоактивних речовин, але в цілому рівень ознайомлення з можливими негативними наслідками цього є недостатнім.

На 1 січня 1999 року на обліку перебувало 3469 підлітків - споживачів наркотиків та 1003 неповнолітніх - хронічних алкоголіків; близько 50 000 неповнолітніх потребують контролю з боку міліції; 28 000 батьків негативно впливають на виховання дітей.

Матеріальний стан сімей з дітьми

Забезпечення здорового розвитку на початку життя дітей ускладнюється економічними негараздами. За даними Державного комітету статистики України щодо обстеження сімейних бюджетів ще 1998 року у третини сімей, які мали дітей віком до 16 років (у тому числі три чверті сімей з чотирма і більше дітьми), середньомісячний доход на одного члена сім’ї становив нижче межі малозабезпеченості (73,7 грн.).

Загальні риси оцінки стану здоров’я та способу життя молоді

Структура захворюваності молоді має свої особливості і визначається специфікою життєдіяльності людини у віці 14-28 років:

1.
У цей період завершується формування організму, становлення репродуктивної функції. Саме в цьму віці здебільшого відтворюються нові покоління.
2.
Зазвичай молоді люди не схильні перейматися станом свого здоров'я навіть тоді, коли хворіють. Найчастіше свої недуги вони сприймають як явище тимчасове, не суттєве, швидкоплинне без негативних наслідків.
3.
В Українському суспільстві серед населення не ввійшло масово в практику прищеплення з дитинства морально-психологічних установок на усвідомлення цінності здоров'я. З іншого боку, притаманний молоді від природи високий темп життя, оптимізм, відсутність життєвого досвіду тощо, сприяють формуванню легковажного ставлення до свого здоров'я, до медоглядів, консультацій, своєчасного лікування. Якщо вчасна і повна увага до здоров’я дитини з боку батьків може зберегти його і значно покращити (дитина легше піддається впливу дорослих), а старше населення свідоміше поставиться до необхідності збереження і поліпшеня свого здоров’я, то молодь здебільшого звертається до цієї проблеми у випадках крайньої необхідності.
4.
Для молодіжного середовища більше ніж для інших категорій населення характерні деякі захворювання, переважно пов'язані із способом життя (венеричні, СНІД, наркоманія, токсикоманія тощо).
5.
Молодь є вразливою категорією населення у морально-психологічному плані. У цьому віці вона стикається із значними і специфічними складнощами, визначеними її соціальним становленням (здобуття освіти, працевлаштування, отримання житла, створення власної сім’ї тощо). У зв’язку з цим вона піддається додатковому психологічному навантаженню.
6.
Молодь веде активний спосіб життя, зазнає значних фізичних навантажень, не бажає витрачати час на те, що видається їй другорядним. Складнощі, пов’язані з медичними оглядами, отриманням медичної допомоги, не сприяють посиленню уваги до свого здоров'я.

Оцінюючи рівень захворюваності молоді України за даними офіційної статистики потрібно враховувати наступне:

- легковажне ставлення молодої людини до свого здоров'я характерне у молодому віці, і через те молодь не завжди звертається до лікарів, коли це потрібно. Відповідно, якщо не звертається, то не буде й статистики;

- облікова інформація про захворюваність, яка є в органах охорони здоров'я, часом занижує рівень захворюваності і не завжди відповідає дійсності. До того ж, облік ведеться не достатньо повно і добросовісно.

З цих причин статистичні дані захворюваності молоді можуть бути менше, ніж захворюваність у реальності.

Офіційна статистика реєструє дані щодо захворюваності молоді лише за окремими класами хвороб. У медичній статистиці здебільшого ці показники враховуються за категорією “доросле населення”. Більш повно ведеться облік показників щодо стану здоров'я підлітків. Тому, аналізуючи стан захворюваності дорослого та підліткового населення, а також молоді за окремими видами захворювань, можна скласти певне уявлення про стан здоров'я молоді взагалі.


ХПСШ і проблеми статевого виховання


Пацієнти з хворобами, що передаються статевим шляхом (ХПСШ), часто лікуються в недержавних закладах медичного, а іноді немедичного профілю, у приватних лікарів, які не реєструють венеричні захворювання, не проводять санацію осередків інфекції, не звітують про лікувальну діяльність. Тому статистика не завжди відповідає реальному поширенню цих хвороб і, як правило, вона подає становище у молодіжному середовищі у дещо прикрашеному вигляді, ніж насправді.

В Україні 9 з 10 хворих на гонорею не звертаються за допомогою до шкірвендиспансерів.

Поширенню захворюваності сприяють зміни у соціально-економічних відносинах, соціальне розшарування населення, що позначаються на поведінці молоді, її ставленні до власного здоров’я. Лібералізація статевих стосунків спричиняє ранній початок статевого життя підлітків при низькій культурі статевого виховання. Проблемі статевого виховання дітей та підлітків не приділяється належної уваги як у сім'ї, так і в школі. Все це утруднює контроль за рівнем захворюваності та профілактичні заходи стосовно венеричних хвороб.

Майже десята частка всіх вікових груп опитуваної молоді (за даними соціологичних досліджень) має протягом року від 3-х до 5-ти партнерів, ще 2-3% - 6-10 партнерів. Нині перший статевий контакт відбувається у більш молодшому віці та раніше розпочинається регулярне статеве життя. Якщо серед 25-28-річних тільки 6 % у перший статевий контакт вступили у віці до 16 років, то серед вікової групи 21-24 років таких - 11%, серед 18-20-річних - 16 %, а наймолодшої молодіжної групи 15-17 років - 21%. І це притому, що недостатньо використовуються засоби індивідуального захисту.


СНІД


Однією з складних соціальних і медичних проблем молоді в Україні, як і в усьому світі, є ВІЛ-інфекція, СНІД.

Протягом 1995-1998 років в Україні склалася якісно відмінна від попереднього періоду (1987-1994 рр.) ситуація, обумовлена значним збільшенням кількості випадків захворювань на СНІД та поширенням наркоманії. Епідемія, що швидко поширилася у Східній Європі, найсильніше вразила Україну.

1998 року кількість виявлених ВІЛ-інфікованих порівняно з 1994 роком зросла більш як у 250 разів і перевищувала 40 тис. осіб, майже 80% з них становлять ін’єкційні наркомани.

Але велика кількість інфікованих залишається поза полем зору спеціалістів. Згідно із оцінками міжнародних експертів, нині в нашій країні близько 140 тис. молодих людей хворі на ВІЛ/СНІД.

Окрім цього, за оцінками вчених на один виявлений випадок СНІДу припадає нерозпізнана група хворих з 5-6 осіб з так званими СНІД-асоційованими захворюваннями. Але у 50-100 разів більше є тих, у кого ще не виявилися ознаки хвороби, хоча вони уже інфіковані ВІЛ (табл. 6).


Таблиця
6
Кількість офіційно зареєстрованих хворих на ВІЛ-інфекцію по областях України


Соціальними групами населення, за рахунок яких перш за все збільшується кількість ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, є такі групи ризику, як ін’єкційні наркомани (18371 - ВІЛ-інфікованих та 357 - хворих на
снід), а також особи з безладними статевими зв’язками (відповідно 2164 і 49), що становить 83%. Основні шляхи передачі ВІЛ-інфекції - статевий (3280 ВІЛ-інфікованих та 55 хворих на СНІД), ін’єкційні наркомани (відповідно 18371 і 357) та передача інфекції від ВІЛ-інфікованої матері дитині (538 і 8). З огляду на характер груп ризику та шляхи передачі ВІЛ-інфекції, можна стверджувати, що групу ризику захворювання на СНІД та інфікування вірусом ВІЛ становлять молоді люди. Аналіз за віком хворих та інфікованих виявив, що близько 80% з них - це молодь (табл. 7).

Таблиця
7
Розподіл ВІЛ-інфікованих за віком і статтю


З метою підвищення ефективності боротьби з цим страшним недугом Уряд України ухвалив постанову, якою затвердив Програму профілактики СНІДу та наркоманії на 1999 - 2000 роки.

Хімічні залежності

Проблеми вживання будь-яких психоактивних речовин (тютюну, алкоголю та наркотиків) нині визначаються під одним терміном "залежність від химічних речовин". Це пояснюється багатьма подібностями у мотивації вживання, розвитку хвороби, виникненні рецидиву.

Наркоманію і токсикоманію слід розглядати як захворювання, що становить загрозу для оточуючих, оскільки що практично кожний наркоман безпосередньо чи побічно втягує до зловживання наркотиками інших, постійно порушує кримінальне законодавство, сприяє поширенню СНІДу, венеричних захворювань, вірусних гепатитів, узалежнює членів своїх сімей психологічно і економічно, на що витрачаються великі кошти на наркогенні речовини.

В Україні в цілому, особливо в окремих її областях, ріст захворюваності на наркоманію спостерігається з 80-х років. Темпи поширення наркоманії різко збільшилися з 1992 року.

Так, якщо у 1993 році., за даними МЗ України у наркологічних закладах було зареєстровано 27 тис. хворих у другій-третій стадії хвороби, то наприкінці 1997 року вони становили понад 65 тис., а на 1998-го офіційно зареєстровано більше 72 тисяч.

При цьому слід враховувати той важливий факт, що, на думку спеціалістів, реально на обліку перебуває лише 10-20% загальної кількості осіб, що вживають наркотичні речовини. Найближчими роками, за прогнозами, їх кількість неухильно зростатиме за рахунок тих, хто вживаює психоактивні речовини, тоді як кількість хворих практично не зменшиться у зв'язку з дуже низькою ефективністью традиційних методів лікування - даними статистики від наркоманії виліковуються за лише 5-8% хворих.

Рівень захворюваності серед молоді на алкоголізм і наркоманію залишається високим. Так, захворюваність на хронічний алкоголізм на 10 тис. підлітків становить 0,4 випадків, на наркоманію - 2,5, токсикоманію - 0,7. Хоча захворюваність підлітків на наркологічні розлади дещо зменшилася, вона все ж таки залишається високою (див. Додатки). На профілактичному обліку через зловживання алкоголем, наркотичними і ненаркотичними речовинами наприкінці 1998 року перебувало 10,7 тис. підлітків, з них 8,4 тис. взято на облік уперше в житті, що більше, ніж у 1995 році – відповідно на 1,6 і 1,4 тис.

Таблиця 8.
Захворюваність підлітків віком 15-17 років на
наркологічні розлади (за даними Держкомстату)



За даними аналізу соціально-демографічної структури серед осіб, що вживають психоактивні речовини за останні 5 років (по 1997 р. включно) відмічається збільшення кількості непрацюючих, а також жінок і неповнолітніх у три рази. Встановлено, що серед підлітків і молоді до 20 років майже кожний третій хоча б один раз вживав наркогенні речовини.

За 4 роки (1994-1997 рр.) за даними МВД України більше ніж у 9 разів збільшилася кількість засуджених, що скоїли злочини у стані наркотичного сп'яніння, і в 3 рази збільшилася кількість осіб, засуджених за злочини, через незаконний збут наркотиків.

Зловживання молоддю алкоголем та психоактивними речовинами спричинені певними чинниками. Передовсім доступність психоактивних речовин і загальна тенденція до збільшення їх споживання у суспільстві, стреси і анемічні стани внаслідок швидких та болісних соціальних змін у суспільстві.

Не викликає сумніву той факт, що зараз вживання наркотичних речовин значною мірою поширюєтья через соціальні, психологічні і біологічні фактори.

За даними статистичних досліджень перше по вживанню місце в Україні посідають наркотичні засоби, що виготовляються кустарними методами з різних сортів масличного, дикоростучого і декоративного маку. Це так звана "чорна ширка", її вживають 70-80% наркоманів. На другому – кустарні препарати з різних сортів коноплі (гашиш, анаша, маріхуана). На третьому місці - такі фармакологічні препарати, як морфін, кодеїн, кофеїн, барбітурати, промедол, а також "біла ширка" - наркотичні речовини, що виробляються кустарно з медпрепаратів.

Останнім часом серед наркоманів України все більше поширюється вживання героїну, амфетамінів, кокаїну, ЛСД, триметилфентонілу, екстазі, опиоїдів, бензодиазелинів, циклодола та інших. Наркогенна дія деяких з них (наприклад, триметилфентонілу) в 50 раз перевищує активність морфіну.

Сучасний стан даної проблеми визначається такими тенденціями:

1) наркоманія, токсикоманія та алкоголізм значно "помолоділи", тобто вперше ці речовини у більшості випадків спробують у віці 14-18 років;

2) наявна тенденція вживання "важких" наркотиків (героїну, ефедрону та ін.). При цьому каннабіоїди та барбітурати, на думку певної частки молоді, взагалі не вважаються наркотиками;

3) переважна більшість наркоманів вживає власноруч вироблені наркотики. Ці речовини зазвичай дуже погано очищені, тому цього викликають надто швидку психічну, фізичну та соціальну деградацію хворих;

4) значно підвищився відсоток наркоманів, що вживають водночас декілька речовин (опіоїди та барбітурати, опіоїди та стимулятори тощо);

5) з розвитком міжнародних зв'язків наркотики іноземного виробництва потрапляють до Украіни у більшій кількості, ніж раніше.

Слід звернути увагу на розбіжності даних соціологічних досліджень та статистики МОЗ Украіни, що свідчать про значну кількість неврахованих наркоманів та алкоголіків у молодіжному середовищі. Це можна пояснити тим, що вони потрапляють до лікарських закладів із значним терміном систематичного вживання психоактивних речовин.

За результатами опитування можна виділити певну групу (9 %) молоді, що досить інтенсивно алкоголізується і може бути віднесена до хворих на алкоголізм.

Пропаганда здорового способу життя і власне антиалкогольна та антинаркотична робота провадяться за застарілими шаблонами, як і до того ж вкрай формально, і тому не сприймаються молоддю науково-популярна література та наочна агітація.

Внаслідок цього молодь не має об'єктивної інформації про хімічну залежність. Цей вакуум заповнює вулиця і передусім наркомани-ідеологи, основна мета яких – залучити нових підлітків.

Медичні заклади для лікування алко- та наркозалежних працюють в умовах часткового чи повного госпрозрахунку. Внаслідок цього вони недоступні для всіх, хто потребує допомоги. Значна частина хворих просто не має коштів для проходження повного курсу лікування, що спричинює чималий відсоток рецидивів.

Система примусового лікування також не відповідає сучасним вимогам і сприймається хворими та персоналом лише як покарання. Не налагоджена в Україні робота із членами родини алкоголіка чи наркомана. Досвід розвинутих країн переконує, що без цього неможлива будь-яка довгострокова ремісія. До того ж, переважна більшість населення поки що не усвідомлює необхідності такої роботи.

Що стосується соціальної реабілітації хімічно залежних осіб в Україні, то вона перебуває в зародковому стані. Наявні штати психологів соціальних служб настільки не відповідають масштабам проблеми, що їх можна не брати до уваги. Деякі дійсно цікаві ініціативи діють або на засадах повного госпрозрахунку, або за умов вагомої матеріальної допомоги закордонних спонсорів. Інформація про них подається спорадично у локальних засобах масової інформації. Більшість хімічно залежних не знає про їх існування.


Тютюнопаління


Особливу стурбованість викликає проблема тютюнопаління. Це зумовлено масштабністю шкоди паління для здоров'я.

За статистичними даними стосовно реалізації тютюнових виробів і результатами опитування населення в Україні кількість тих, хто палить, збільшується, особливо серед представників жіночої статі.

Не менше занепокоює паління серед ще молодшої частини населення. Так, серед учнівської та студентської молоді, за різними даними, цією шкідливою звичкою уражені від 50 до 74 % юнаків та дівчат віком 17 - 18 років. Дослідження Національного медичного університету свідчать, що 22% школярів м. Києва палять систематично.

Дані соціологічних досліджень проблем молоді підтверджують, що здоровий спосіб життя не є переважаючим для молоді, хоча здоров'я серед інших цінностей посідає одне із вищих рейтингових місць.


Фізичний розвиток


За даними вибіркових досліджень 36,4% учнів загальноосвітніх шкіл України мають низький рівень фізичного здоров'я, 33,5% - нижче за середній, 22,6% - середній і лише 6,7% - вище за середній, а 0,8% - високий.

Що стосується дорослого населення, то приблизно 70% його має низький та нижчий за середній рівні фізичного здоров'я, в тому числі у віці 16-19 років - 61%, 20-29 років - 67,2%, 30-39 років - 66,9%, 40-49 років - 81,5%, 50-59 років - 88,1%, 60 років і старші - 98,1%.

І це закономірно, якщо врахувати, що лише 6-8% дорослого населення регулярно займаються фізичною культурою, а за соціологічними даними Українського інституту соціальних досліджень третина опитаних респондентів 15-28 років не займаються фізкультурою і спортом, займається лише кожний шостий з них.

За даними Держкомспорту України останніми роками значно знизився рівень залучення населення до занять всіма видами фізкультурно-оздоровчої роботи. Загальна кількість населення, що займається фізичною культурою, на початок 1992 року становила 4 млн. 529 тис. осіб, на початок 1999-го року цей показник знизився до 3 млн. 684 тис., або на 845 тисяч.

Зменшується кількість підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, в яких проводиться фізкультурно-оздоровча і спортивна робота, їх налічуєтся 41 тис. 312, що на 1301 одиницю менше, ніж у 1991 році. Лише у 15% трудових колективів є інструктори-методисти, які провадять фізкультурно-масову і оздоровчу роботу.

На 36,8 тис. зменшилась кількість сільських мешканців, що регулярно займаються фізичною культурою, їх загальна кількість становить 512,1 тис осіб. Спостерігається тенденція до зниження рівня загальної кількості інструкторів з фізичної культури у сільській місцевості.

Зменшується кількість загальноосвітніх шкіл, у яких запроваджено три години фізичної культури на тиждень. Так, три уроки з фізичної культури введені лише у 454 школах України із 21,2 тис. Теж саме спостерігається у професійних навчально-виховних закладах тригодинні уроки. Вони введені лише у 41 закладі, що становить 3,6 % від їх загальної кількості.

Всього до оздоровлення засобами фізичної культури на базі загальноосвітніх шкіл України залучено на початок 1998 року 1 млн. 700 тис. осіб, або на 309,6 тисячі осіб менше, ніж у 1991 році.

Такі ж негативні тенденції характерні для вищих навчальних закладів всіх рівнів акредитації. На 49,7 тис. осіб зменшилась кількість студентів вищих навчально-виховних закладів I - IV рівнів акредитації, які займаються фізичною культурою і спортом.

Разом з тим, за даними офіційної статистики в Україні на початок 1999 року нараховувалося 444,2 тис. осіб учнівської та студентської молоді, що за станом здоров'я віднесена до спеціальних медичних груп.


Інвалідність


Окрема соціальна проблема – інвалідність серед молодого населення України.

На думку спеціалістів, різкі соціально економічні зрушення, що здебільшого мали деструктивний характер стосовно здоров`я населення, наслідки Чорнобильської катастрофи спричинили до збільшення кількості інвалідів, в тому числі серед підлітків і молоді.

Деякі побічні дані статистики дають підстави вважати, що кожен п`ятий громадянин України є неповно функціональною особою, яка має обмеження життєдіяльності з різних причин, і перш за все через з хвороби за даними офіційної статистики – у чотири рази менше - на 1999 рік близько 2,5 млн. осіб офіційно визнані інвалідами. Розподіл первинно визнаних інвалідами за віком (до 39 років включно) за формами захворювань наведено у табл.9.


Таблиця
9
Структура первинної інвалідності серед населення
у віці 16 - 39 років за нозологічними формами захворювань
(абсолютна кількість;за даними МОЗ України)
Нозологічні форми захворювань
1992 р.
1995 р.
1996 р.
-туберкульоз
1974
2432
2831
-новоутворення
4553
4876
4946
-психічні розлади
8168
8551
9443
-хвороби нервової системи і органів чуття
8778
8526
8937
-хвороби системи кровообігу
6211
4034
3832
-хвороби кістково-м'язевої системи
3585
4087
4360
-травми та отруєння
9347
9125
9324
в тому числі виробничі
2228
1969
1730
Всього інвалідів
50660
50028
52548

Привертає увагу значна кількість первинно визнаних інвалідами у віці до 39 років за класом “психічні розлади” – 62,9%.
Травми опорно рухового апарату є однією з основних причин первинного виходу на інвалідність серед осіб молодого віку (16 – 29 років), здебільшого юнаків. Кожний третій, кому встановлюється інвалідність внаслідок травм опорно рухового апарату, – віком до 30 років. Частота первинної інвалідності у юнаків (16–19 років) вище, ніж у дівчат у 3 рази, і становить 35,4 і 12,0 на 100 000 населення відповідно. Половина випадків травм, що стали причиною інвалідності у цьому віці, сталися в дитинстві.
У молодому працездатному віці (20–29 років) рівень первинної інвалідності внаслідок травм ще вище і становить 44,9 – у чоловіків і 12,6 – у жінок. Травми, що спричинили інвалідність у цьому віці, у більшості випадках побутові.

Смертність

Залишається високою смертність молоді. Проте хоч вона й зростає за всіма основними класами хвороб залежно від збільшення віку основних вікових груп молоді, загалом серед молодих людей її рівень протягом 1997-1998 років дещо знизився, перш за все за рахунок зменшення смертності від нещасних випадків, отруєнь, травм серед чоловіків (табл.
10).

Таблиця 10.
Смертність підлітків і молоді України за статтю, віковими групами та за класами захворювань на 100 тис. населення у 1998 р. (за даними МОЗ України)


1998 року смертність за всіма класами захворювань становила 16 372 випадки по Україні. На 100 тис. населення у віковій групі 15-19 років це 90,2 випадка, у вікових групах 20-24 і 25-29 років - відповідно 160,0 і 212,3. За всіма статево-віковими групами основна причина смертності - нещасні випадки, отруєння, травми. Друга за значенням причина смертності молоді - самогубства. 1998 року їх частка зросла у всіх статево-вікових групах порівняно з 1996-м, а практично за всіма іншими основними причинами смертність знизилась. Найбільша частка самогубств спостерігається серед чоловіків. У всіх вікових групах вони серед причин смерті впевнено займають другу рейтингову позицію, а у жінок старших вікових груп поступаються злоякісним новоутворенням, у більш старшій віковій групі - ще й хворобам органів кровообігу та інфекційні. Слід зазначити, що показники суїциду зростають.

Випадки суїциду серед підлітків – це передовсім соціальна проблема, бо спричиняє загибель неповнолітніх, позначається на психологічному стані оточуючих: батьків, вчителів, однолітків. За даними медичної статистики самогубства серед дітей (7-10 років) спостерігаються у поодиноких випадках, відсоток самогубств підвищується і їх максимальна кількість (серед неповнолітніх) припадає на вік 15-16 років.

На жаль, офіційна статистика з цього приводу неповна, тому що бо реально реєструються лише частка завершених самогубств ( бо батьки не завжди у таких випадках звертаються до лікарів або пояснюють отруєння чи самопорізи нещасним випадком чи передозуванням наркотичної речовини). Звітність про невдалі спроби самогубства також неповна, бо спроби самогубства або погрози батькам вчинити їх ніде не фіксуються.

Отже, зважаючи на викладене вище, здоров’я дітей і молоді України в останні роки погіршується, а зусилля держави і громадськості у напрямі запобігання цій тенденції поки що недостатньо адекватні обсягу проблеми.

Разом з тим, вживається чимало заходів, що мають покращати становище. Розвивається мережа соціальних служб для молоді. Збільшились та урізноманітнились соціальні послуги, що надаються молодим людям, створено нові типи спеціалізованих соціальних служб: консультаційні пункти, кризові стаціонари, школи батьківської підтримки тощо. Тільки впродовж 1998 року до центрів соціальних служб для молоді звернулись майже 1,5 млн. осіб.

В Україні для реабілітації дітей та підлітків з алкогольною і наркологічною залежністю створені центри медико-соціальної реабілітації для неповнолітніх, де можуть проходити медико-соціальну реабілітацію і безпритульні діти з алкогольною чи наркотичною залежністю.

Проте аналіз ситуації, що склалася, потребує подальшого впровадження Програми планування сім'ї, більш активної роботи серед підлітків і молоді по профілактиці СНІДу, захворювань, що передаються статевим шляхом, та небажаної вагітності, профілактиці вживання алкогольних, наркотичних засобів і психотропних речовин. Необхідним є створення лікувально-реабілітаційних закладів для дітей та підлітків майже у всіх регіонах України.

Вкрай важливим є створення відповідних умов для періодичних медичних обстежень різних категорій молоді та доступності самоконтролю за станом здоров'я. Потребує активізації пропаганда здорового способу життя. Проблема впровадження здорового способу життя в молодіжне середовище переходить до категорії таких, що визначають рівень національної безпеки України.


Література



1. Мельник В.М.
, Проблеми епідеміології та профілактики туберкульозу//Медицинские вести. - 1997. - № 1.
2. Статистичний огляд основних показників здоров”я населення України та ресурсів охорони здоров`я за 1993-1997 роки. - К.,1998.
3. Инфекционные болезни – глобальная угроза человечеству. //Медицинские вести. - 1997. - № 2.

4. Кобища Ю.В., Пурик-Бондаренко О.П..
Молоді про СНІД. - К.: Здоров`я, 1994.
5. ВІЛ-інфекція в Україні. //Інформаційний бюлетень.- №14. К., 1999.

6. Кобець І.І., Кобища Ю.В., Папушина Т.В.
Про СНІД. - К.: Здоров`я, 1994.
7. Синицкий В.Н.
, Проблема наркомании в Украине: социально-психологические и медико-биологические аспекты. //Медицинские вести. - 1998. - № 4.

До збірки