Лабораторія генетичної епідеміології

Лабораторію створено у 1977 р. на базі Лабораторії з вивчення генетичних наслідків денатурації навколишнього середовища під керівництвом проф. Антипенка Є.М.
Правонаступницею наукового підрозділу стала Лабораторія популяційної генетики (1992 р.), яку очолила проф. Тимченко О.І.
Згодом лабораторія отримувала назви генетичного моніторингу та генетичної епідеміології, спадково обумовлених захворювань.
З 2016 року лабораторію очолює Омельченко Еліна Михайлівна

Тел. (044) 292-14-46, e-mail: elomelchenko@ukr.net

Надавані послуги

Роль спадковості у формуванні громадського здоров’я

Основні напрямки наукової діяльності

Науково-дослідна робота базується на наступних уявленнях: здоров’я населення обумовлене генетичним складом людських популяцій і середовищем проживання; генетичний поліморфізм та ступінь гетерозиготності можуть визначати рівень чутливості до дії чинників навколишнього середовища; забруднення довкілля впливає на інтенсивність мутаційного процесу.

епідеміологія спадкових, вроджених та основних мультифакторних захворювань;

характеристика генетико-демографічних процесів серед населення;

пошук шляхів зниження рівнів екозалежної генетичної патології.

Найвагоміші досягнення лабораторії

Характеризована народжуваність і смертність міського населення України (19 обласних центрів) у зв‘язку із забрудненням атмосферного повітря. Науково обґрунтована і впроваджена в Київській області система профілактичних заходів, яка дозволила суттєво знизити частоту репродуктивних втрат серед населення, наданий прогноз розвитку репродуктивного потенціалу населення області.

Описані генетико-демографічні процеси в популяціях великого і малого міст: аналізовані шлюбні міграції в них, розрахований вплив генетико-демографічної структури населення на ризик захворюваності глаукомою та цукровим діабетом другого типу. Отримані факти надали підстави стверджувати, що показники, які характеризують ступінь панміктичності популяції та гетерозиготності шлюбів у них, можуть використовуватися для прогнозування біологічної пристосованості популяцій і їх чутливості до зовнішніх чинників, в т.ч. і антропогенних забруднювачів.

Розроблена концепція програми та служби генетичного моніторингу в Україні, створена методологія його проведення (Свідоцтво про державну реєстрацію прав автора на твір ПА №1662 від 11.01.99). В рамках виконання Державної цільової комплексної програми генетичного моніторингу (затверджена Указом Президента № 118/99 від 04.02.99) визначена поширеність спадкової і вродженої патології серед новонароджених України та пріоритетні чинники ризику виникнення вроджених аномалій у новонароджених. Щорічно визначається відносний ризик народження дітей зі сторожовими фенотипами у регіонах держави.
Досліджувались механізми цитогенетичної дії одного із генетично значущих чинників довкілля – неіонізуючої радіації.

Проведені дослідження дозволили отримати нові факти, які розширюють знання щодо:
- значення генетичної структури популяції для здоров’я населення,
- епідеміології спадкових, вроджених і мультифакторних захворювань,
- первинної профілактики вродженої патології,
- чинників ризику виникнення і механізмів розвитку порушень генетичних структур;
- методів профілактики цитогенетичних пошкоджень при спонтанному та індукованому мутагенезі.
Фахівці лабораторії координували розробку Національного плану дій з гігієни довкілля (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2000 р. №1556); брали участь у підготовці законопроектів для профільних комітетів Верховної Ради та проектів Постанов Кабінету Міністрів України. Ними створена і передана до МОЗ України Концепція розвитку медико-генетичної допомоги населенню.